За традицією вже протягом десяти років День молоді ми святкуємо далеко від місця нашої роботи. Цього літа 2016 року доля нас занесла в Карпати.
 Гошівський монастир (с. Гошів) - Скелі Довбуша (с. Бубнище) -  Бункер лінії Арпада (с. В.Грабівниця)  -
водоспад Шипіт (с. Пилипець) - село 10 музеїв (с. Колочава) -  озеро Синевір 


Першою зупинкою для нашого дружного колективу був Гошівський чоловічий монастир, перша згадка про який датується 1509 роком. Село Гошів розташоване над рікою Свічою, чотири кілометри від міста Болехова. Над цим селом є висока скеля, а на її вершині знаходиться величавий храм, в якому на головному престолі була чудотворна ікона Божої Матері. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері з найдавніших часів була славною на всю Галичину. Нічого дивного, що Гошів звали “сонцем Підгір’я”, та що тисячі людей щорічно йшли на прощу на Ясну Гору до Гошева, щоб поклонитися і помолитися до Богоматері в Гошівській чудотворній іконі та випрошувати собі потрібних ласк і благодатей. Починаючи з 1990-х рокув монастир був відновлений. Завдяки пожертвам мирян були відновлені монастирське приміщення і церква.
Німецьким реставраторам вдалося відновити 5 великих полотен XVIII стліття і створити 15 нових картин. Електронні дзвони Гошівського монастиря - єдині в Україні. Головною святинею є- чудотворна ікона Гошівської Божої Матері (XVIII століття; копія Ченстоховської ікони), котру ще називають "Царицею Карпат". Ікона була коронованою в 2009 році. Папою Римським Бенедиктом.
Відомо, що ікона потрапила до цього храму з нашої Бережанщини, с. Хоробрів.  Ми помолилися та попросили благословіння на нашу щасливу подорож.


Другою довгою зупинкою в нас були скелі Довбуша у с. Бубнище, до яких ми добиралися складними нашими українськими дорогами. Потім ішли пішки 3 км. Але наші зусилля вартували того. Стільки адреналіну пішло, коли ми пролазили крізь вузькі щілини гір. Недарма вони називаються Чистилищем. Пройшовши перший етап (вузька лавка без поручнів над урвищем) думали що здійснили подвиг. Дальше було ще крутіше - малесенька довга щілинка шириною 20 см. Крізь неї ми пройшли з втратами. Але коли, здавалося, гірше позаду - ти розумієш, що з усіх сторін - височенні гори. Ми опинилися практично в трубі, яка утворена горами. Тут ми скористалися допомогою - місцеві жителі на конях заглядали до нас зверху. Саме вони й врятували нас! А далі ми на конях спустилися зі скель і рушили до наступної нашої зупинки.



 

Третьою нашою зупинкою було с. Велика Грабівниця. Саме в цьому селі є бункер, про який ми дізналися багато цікавого і захотіли туди потрапити. Побачене перевершило очікування! Лінія Арпада - наймогутніша оборонна лінія, яка створювалася в часи Другої світової війни угорськими військами. По Карпатському хребту вона простяглася на 800 км. "Лінія Арпада" була названа вчесть легендарного полководця кочових племен "угрів", які ще у 896р н.е. перейшли Карпати і саме з Арпадом завоювали Придунайську низовину, де і утворили пізніше угорську державу. А перешли вони до Європи з Східної Азії: Хантимансійська низовина, Бурятія, Монголія, Казахстах - це і була рідна територія кочівників. Ось звідки пішла складна угорська мова!

 

  Четвертою зупинкою був готельчик "Гірське джерело" у якому ми цікаво провели час. Окрім традиційних шашликів ми мали конкурси та хороший настрій.

 

П'ятою зупинкою був водоспад Шипіт, до якого ми добралися сповнені енергіх та сил після ночі у горах. Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин біля підніжжя гори Гимба що у селі Пилипець Міжгірського району. Водоспад зачарував нас  своєю незвичайною природною красою. З підземного джерела на горі Великий Верх (1598м) починає свій шлях униз мальовничою ущелиною невеликий потічок Плошанка. Його води несуть свіжість і прохолоду. Падаючи численними мальовничими каскадами з 14-ти метрової висоти кришталево чиста вода розбивається об каміння утворюючи міріади діамантових краплинок, що переливаються дивовижними барвами у променях карпатського сонця.
Йдучи до водоспаду, ми зустрічали сотні туристів, які ще в достатню ранню пору приїхали подивитися на природну красу. Водоспад красивий будь-якої пори року. Улітку, говорили нам бувальці, у найбільш посушливі часи, водоспад являє собою невеличкий струмок, що збігає каскадом по декількох скельних уступах. Взимку він частково замерзає, утворюючи цікаві фігури. Та найбільше приваблює він навесні, коли тануть сніги та осіню в період рясних дощів . Саме тоді повноводий красень гучить на всю околицю, розповідаючи давню легенду про кохання. Та нам повезло, бо незважаючи на посушливе літо водоспад подарував нам чудові хвилини емоцій та захоплення. Шипіт заворожив кожного з нас свої неповторним звуком та мальовничою природою довкола.Оскільки водоспад знаходиться недалеко від села Колочава, на відстані 50 кілометрів, гріх було не заїхати у село 10 музеїв, найбільше село Закарпаття.

  

 Шостою нашою зупинкою було с. Колочава, унікальне село на Закарпатті, розташоване у мальовничій Тереблянській долині. Чудові гірські краєвиди, чисте повітря, мінеральна вода та гостинність місцевих мешканців зробили  наш відпочинок приємним і корисним. Окрім того Колочава, ми знали, що с. Колочава  – це село десяти музеїв.  Тому не скористатися такою нагодою  отримати і естетичне задоволення від перебування у цьому дійсно чарівному українському селі ми не могли.

Нам поввезло, бо були відчинені двері всіх 10-ти колочавських музеїв: музей - скансен колочавської архітектури та побуту «Старе село», музеї «Колочавська вузькоколійка» та «Колочавський бокораш», педагогічні музеї «Радянська школа» та «Чеська школа», історико - військові музеї «Лінія Арпада», музей-меморіал «Воїнам –інтернаціоналістам» та музей місцевих повстанців «Бункер Штаєра», музей-пам’ятка барокової архітектури кінця 18 ст. «Церква Святого Духа» та шкільний етнографічний музей Івана Ольбрахта.

 

 

 


Цікавими у Колочаві є пам’ятники. Кажуть, що на даний час тут височіє двадцять найрізноманітніших скульптурних об’єктів. Деякі з них настільки унікальні, які можуть трапитися лише тут. Наприклад пам’ятник «Заробітчанам», «Вівчарю», «Примирення», «Вчительці з Вкрайіни".  Колочаву вважають селом не лише українським, але і селом «чеським», селом «єврейським», селом «мадярським». Про це свідчать окремі туристичні маршрути: «Чеська Колочава», «Угорська Колочава», «Єврейська Колочава», «Патріотична Колочава». Це село, про яке знято 15 фільмів, написано десятки книг. Вийшли друком два томи з історії села: "Колочава.Шугаї", "Колочава.Релігія". У селі виходить свій часопис  - газета «Нова Колочава», працює єдина в Україні Школа вівчарства. Має село і власні туристичні марки. Та час перебування в Колочаві у нас був обмеженим, адже нас чекало побачення із перлиною Карпат - озером Синевір!

 Сім - число щасливе! Сьомою зупинкою стало у нас озеро Синевір,  одне із семи природних чудес України. Кажуть, воно утворилось приблизно 10 тисяч років тому. Тоді бистрі річкові води стримали гори, перегородивши їм шлях на тому місці, де згодом утворилось озеро. День за днем, не зупиняючись, переливають свої потоки у Синевир чотири джерела. Прозорі і цілющі. Розлили плесо аж на 7 гекарів. А посередині нього, наче зіниця ока, видніє невеличкий острів. Не дарма Синевир називають Морським оком Карпат. Добиратись до нього непросто. Треба йти пішки.  А у нас на той час - один потерпілий ще з часу проходження Чистилища  на Скелях Довбуша. Але ми своїх так просто не залишаємо: мужню нашу Оксанку доставили до озера Синевір на мотоциклі гарні київські хлопці. І зовсім безкоштовно. Тут справді навіть і люди стають іншими!
Диво природи під назвою Синевир заховалось у горах на висоті майже тисячі метрів над рівнем моря. 22-х метрів сягають глибини озера. Глибшу північну та мілкішу південну частину розділяє підводний кряж. Цікаво, що Синевир ніколи не виходить зі своїх берегів – ні за бурхливих паводків, ні під час танення гірських снігів.

 

 

 

 

 


У дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша і холодний спокій заколисують тих, хто спостерігаючи з берега, милується їх красою. Купатись у озері не можна. Та й сама природа застерігає сміливців, зберігаючи холод води навіть у найспекотніші дні літа. На березі Синевиру ми побачили дві статуї. Височенні дерев’яні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, що колись розлилось соленими струмками посеред карпатських схилів. 
Озеро Синевир без сумніву -  одне із найгарніших в Україні. Перлина Карпат, яку ми так мріяли побачити... Ми раді, що наша мрія здійснилась! Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює справді унікальну атмосферу, яку просто так неможливо забути..

 

 


 

Додати коментар

Кабінет манікюру та педикюру

Кабінет манікюру та педикюру

Руки - візитна картка жінки, шия - її паспорт.  Coco Chanel ...

Кабінет косметології

Кабінет косметології

 У людині повинно бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. Антон Павлович Чехов ...

Перукарський зал

Перукарський зал

Зачіска впливає на те, як складається день, а в результаті - і все життя ...

Кабінет кореції фігури

Кабінет кореції фігури

  Ефект масажу - природна відновна сила організму, сила життя ...

Кабінет тату і перманентний татуаж

Кабінет тату і перманентний татуаж

З появою тату міняються погляди оточуючих. Разом з тим змінюється сприйняття світу. Дмитро Нагієв ...

Кабінет візажу

Кабінет візажу

Обличчя це безумовно візитівка кожної жінки, як і будь-кого з мужчин.   Коко Шанель ...